Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» створене 2 липня 1936 році на базі водоохоронних лісів. До 1950 року лісгосп займався веденням лісового господарства:  лісовідновленням, рубками догляду за лісом і охороною та захистом лісу від пожеж. Починаючи із 1960 року держлісгосп здійснює комплексне ведення лісового господарства: лісовідновлення, охорона і захист лісу, лісозаготівля  і переробка деревини.

Повертаючись назад в історію. Наприкінці XIX століття драматичні випробування випали на долю лісівників багатьох губерній: катастрофічних масштабів набрали вирубки лісових масивів. Масове знеліснення земель супроводжувалося ерозією ґрунтів, обмілінням річок та утворенням рухомих пісків на зрубах соснових гаїв, що насувалися на орні угіддя. Як наслідок у 1893 році у Києві зібрався VIII Всеросійський з’їзд лісовласників та лісогосподарників, на якому були обговорені шляхи порятунку лісу та розвитку лісової галузі у той час.

Серед першочергових кроків – професійне навчання кондукторів (сучасних майстрів), лісничих та лісових ревізорів. Для підготовки спеціалістів нижчої ланки, тобто майстрів, 1 вересня 1895 року в урочищі Ревунів Круг було відкрито Пакульську лісову школу, де навчалися діти із сусідніх шкіл. Відтак, на рубежі XIX – XX століття Пакульська лісова дача стала центром лісокультурної справи. Сюди приїздили практикувати студенти лісового інституту Петербурга. 

Далекі та буремні 1920-1921 роки… У серпні 1920 року Чернігівська губернська комісія народного продовольства звертається до Чернігівського губернського лісового комітету з проханням термінової необхідності в лісових матеріалах для міста Чернігів, зокрема, будівництва мостів. Відпуск лісоматеріалів проходив у Стольненському лісництві. В документі окремо наголошувалося про термінову заготівлю лісу в межах ст.Білоуської волості для будівництва мосту через річку Стрижень на Старокиївській вулиці (сучасний міст через вулицю Київська).

Стратегічно важливий напрям використання деревини і співпраці лісгоспу як із керівництвом Чернігова, так і місцевим населенням – це дрова для опалення будинків та усіх закладів. 14 серпня 1920 року до завідуючого 10-го районного лісозаготівельного району надійшов документ від Губернського лісового комітету з вимогою терміново розпочати рубку дров на лісосіках, які знаходять на території Яцевської, Білоуської, Золотинської, Глібовської, Слабинської та Андріївської лісових дачах.

Варто наголосити, що працівники лісової галузі мали у той час особливе значення, адже виконували стратегічні завдання по заготівлі деревини для потреб промислових об’єктів, закладів соціальної та державної  необхідності,  безперебійного функціонування залізничного транспорту, а також для потреб населення. Під час військових дій спеціалісти, які працювали у лісі, мали відстрочку на час виконання завдань першої необхідності.

8 травня 1920 року. В листі Руднянського лісництва до відповідних органів, а також до коменданта 10-го лісозаготівельного району зазначається про масові крадіжки лісу місцевим населенням.  На той час, фактично у кожному лісництві Чернігівської губернії спостерігалися численні незаконні рубки лісу місцевим населенням. Виникла потреба у зміні підходів до захисту лісу та забезпечення зброєю лісову охорону.

На сьогодні Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" - найбільше серед держпідприємств у структурі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Загальна площа земель лісогосподарського призначення становить 102 344 га.

На місці адміністративної будівлі ДП «Чернігівський лісгосп», за адресою: м.Чернігів, вул. Олександра Молодчого 18, знаходилася садиба графів Милорадовичів. Палац побудований у 1790 році. Григорій Петрович Милорадович був єдиним сином генерал-майора, останнього полковника Чернігівського полку Запорізького козацького війська Петра Степановича Милорадовича. Разом із своєю дружиною Олександрою Павлівною (із родини Кочубей) Григорій Петрович після своєї відставки у 1803 році проживав постійно у цьому будинку в зимову пору року, звідки здійснював керівництво понад 8 тисяч селян та своїм господарством у Чернігівській губернії. У своєму будинку, де наразі знаходиться лісгосп, Григорій Милорадович на початку ХІХ століття двічі приймав царя Олександра І.