Про підприємство

Державне підприємство „Чернігівське лісове господарство” (далі лісгосп) розташоване в північно-західній частині Чернігівської області на території Чернігівського та частині Корюківського району (у відповідності до адміністративно-територіального поділу, який був затверджений урядом України у червні 2020 року та постановою Верховної Ради України у липні 2020 року). 

        Основною метою діяльності ДП «Чернігівський лісгосп» є організація ведення лісового господарства, спрямована на відтворення і збільшення лісів шляхом лісовідновлення і лісорозведення, охорону і захист лісових насаджень, раціональне використання лісових ресурсів, а також охорону, відтворення та раціональне використання державного мисливського фонду на території угідь, закріплених за підприємством.

Проблема охорони лісів від пожеж - одна з найскладніших на найважливіших, що вирішується працівниками держпідприємства. Пожежна небезпека в лісових масивах посилюється під впливом людського фактору та погодних умов навесні та в кінці літа.

Площа лісового фонду Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" найбільша у структурі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Саме тому в напрямку охорони лісових насаджень від пожеж приділяється значна увага державною лісовою охороною підприємства.

З метою запобігання виникненню пожеж у природних екосистемах та оперативного реагування на них у пожежонебезпечний період щороку здійснюється комплекс першочергових профілактичних та попереджувальних заходів в лісах.

   Площа земель природно-заповідного фонду становить 13 723 га.

Територія лісового фонду лісгоспу багата цікавими історичними та природними об’єктами, - ботанічними, гідрологічними, загальнозоологічними, ландшафтними, лісовими, орнітологічними заказниками.

Серед найбільш відомих природо-заповідних об’єктів:
-         Заповідне урочище «В’юнище», площею 990 га.
-         Заказник загально зоологічний державного значення «Каморетський», площею 515 га.
-         Заповідне урочище місцевого значення «Стольненське», площею 1072,6 га.
-         Заповідне урочище місцевого значення «В’юнище», площею 990 га.
-         Ботанічна пам’ятка природи «Дуб березнянський».
-          Ботанічна пам’ятка природи «Чорторійський дуб».
-         Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» -  найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні,  загальна протяжність меж становить близько 240 км.

Чернігівський лісгосп був організований у 1936 році, згідно постанови РНК від 02.07.1936 р. № 528, на базі водоохоронних лісів. У відповідності з постановою РМ УРСР від 06.10.1959 р. № 1551 і постановою КМ УРСР від 30.11.1959 р. № 1834 “Про реорганізацію системи управління лісового господарства і лісозаготівель” лісгосп був реорганізований в лісгоззаг.

До організації лісгоспу частина лісів, які в подальшому ввійшли до складу лісгоспу, входили до складу Чернігівського лісгосптресту, а частина – в систему лісів місцевого значення з підпорядкуванням райвиконкомам. Ліси системи лісгосптресту були лісовпорядковані вперше в період 1925-1929 роках, а ліси місцевого значення – в 1934-1936 роках.

За ревізійний період з 1992 по 2011 роки в адміністративно-господарському поділі лісгоспу пройшли значні зміни. Було організовано “Головне підприємство” при обласному управлінні лісового господарства, до складу якого ввійшло Чернігівське лісництво, на підставі наказу Держкомлісу України від 26.01.1998 р. № 12 і відповідного наказу по об’єднанню “Чернігівліс” від 29.01.1998 р. № 7.

Відповідно до наказу Держкомлісгоспу України від 20.10.2004 р. № 178 “Про реорганізацію об’єднання “Чернігівліс” до складу Чернігівського лісгоспу були передані Любецьке і Чернігівське лісництва. Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 24.05.2011 р. № 179 із складу лісгоспу було виключено Дроздівське і Олешівське лісництва.

Згідно наказу Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.11.2011 р. № 106 “Про реорганізацію Ведильського лісництва і зміну меж Мекшунівського, Пакульського та Славутицького лісництв ДП “Чернігівське лісове господарство” Ведильське лісництво ліквідовано. Остання реорганізація проходила у 2020 році, у відповідності до якої ліквідоване Чернігівське лісництво, відповідно змінені межі навколишніх лісництв.

Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу лісгоспу проводилось після війни, в 1950 році з використанням фотознімків на 100 % площі. Наступні лісовпорядні роботи проводились в 1961, в 1971, в 1980 роках. В архівах збереглися такі матеріали цих робіт: проекти організації і розвитку, таксаційні описи, планово-картографічні матеріали.

Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1991 р. 2-ю Українською експедицією. Роботи виконувались відповідно до вимог лісовпорядної інструкції 1986 року по І розряду.

Починаючи з 1992 року на всій території лісгоспу проводиться безперервне  лісовпорядкування. Воно заключається в щорічному проведенні натурних таксаційних робіт на площах охоплених господарською діяльністю, на прийнятих землях, на лісових ділянках, що зазнали впливу стихійного лиха. Всі поточні зміни вносилися в повидільну таксаційну і картографічну бази даних, які підтримувались в актуальному стані. Під час безперервного лісовпорядкування здійснювався контроль за якістю виконання лісогосподарських заходів і лісокористування, визначались місця їх проведення. За результатами безперервного лісовпорядкування надавались комплекти обліково-звітної документації. Проводився аналіз виконання проекту організації та розвитку лісового господарства, а його результати доводилися на всі рівні господарського управління.

З 2002 року безперервне лісовпорядкування проведено з оновленням основних проектних і картографічних матеріалів. Проведена додаткова таксація лісових ділянок стиглих і пристигаючих насаджень, можливих для експлуатації, молодняки до 20 років та насадження, які проектуються під проріджування і прохідні рубки. Були встановлені нові розрахункові лісосіки по рубках головного користування та рубках формування і оздоровлення лісів.

Нинішнє лісовпорядкування проведено за 1 розрядом у відповідності з вимогами чинної лісовпорядної інструкції, рішеннями першої лісовпорядної наради, технічної наради за підсумками польових робіт та координаційно-технічної наради.

Лісовпорядкування проведено за методом класів віку, який полягає в утворенні госпчастин, господарств, господарських секцій, які складаються з сукупності однорідних за складом і продуктивністю деревостанів, об’єднаних одним віком і способом рубки лісу. Первинною обліковою одиницею є таксаційний виділ, а первинною розрахунковою одиницею – господарська секція. Усі розрахунки здійснені на основі підсумків розподілу площ і запасів насаджень господарських секцій за класами віку.

Останнє базове лісовпорядкування було проведено у 2011 році. Наступне базове лісовпорядкування заплановане на 2021-2022 роки.

У ДП "Чернігівський лісгосп" щорічно проводяться лісопатолочні обстеження.

Таксація лісового фонду здійснювалась окомірно-вимірювальним методом, основаному на поєднанні окомірної таксації з вибірковою вимірювальною таксацією, дані  якої є основою  для  таксаційної  характеристики  виділу. Для  коригування запасів насаджень на 1 га під час окомірної таксації, а також визначення  відносних повнот під час вибіркової вимірювальної і перелікової таксації використовувались таблиці  “Сум площ перерізів та запасів деревостанів при повноті 1.0”, розроблених кафедрою лісової таксації УСГА, затверджених Мінлісгоспом України 15 листопада 1991 року.

Виключення особливо-захисних лісових ділянок, проектування способів рубок і необхідних лісогосподарських заходів здійснювалося у відповідності з діючими нормативними документами:

• Лісовий кодекс України (1994 р.);
• Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок (2007 р.);
• Правила поліпшення якісного складу лісів (2007 р.);
• Правила рубок головного користування в лісах України (2010 р.);
• Санітарні правила в лісах України (1993 р.).

На території лісгоспу дослідні роботи не проводились.

Згідно лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до Чернігівського Полісся. Район розміщення лісгоспу лежить у межах Придністровської низовини. Поверхня полого-хвиляста моренно-зандрова (на схилах – алювіальнна) рівнина з лесовими островами, розчленована прохідними долинами.

Клімат належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.

Період з температурою понад +10оС становить 159 днів.

Негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень пізні весняні та ранні осінні заморозки.

Територія лісництва за характером рельєфу є рівнинна, дещо піднята на північному сході з загальним нахилом на південний захід до Дніпра. Середня висота над рівнем моря складає 80-100 м. Ґрунти в районі розміщення лісгоспу відрізняються великою різновидністю. Пісчані і супісчані ґрунти займають широку смугу вздовж лівого берега р.Дніпра і межиріччя р.Дніпра і Десни. Переважаючими супісчаними грунтами характеризується Чернігівський район. Супісчані ґрунти переходять за р.Десну в районі “Краснянської дачі” Красилівського лісництва і тягнуться на південь. В Березнянському лісництві супісчані ґрунти змінюються лесовидними суглинками.

Ерозійні процеси на території розташування лісгоспу незначні, але спостерігається значний розмив берегів річок Дніпро і Десна.

Територія лісгоспу розташована в басейнах рік Дніпро, Десна.

Та частина території, яка заливається поверхневими водами називається заплавою. Головною особливістю ґрунтоутворення в заплавах річок є розвиток заплавних і алювіальних процесів. Крім того русла річок можуть мондрувати, що визначає зміну напруженості алювіального режиму і зумовлює строкатість алювіальних ґрунтів, за гранулометричним складом. Породний склад заплав дуже різноманітний і визначається рівнем залягання ґрунтових вод. В притерасних зниженнях заплав в умовах надмірного зволоження рівень ґрунтових вод динамічний від поверхні до 0,5-1,0 м, нижче не опускається. В цих умовах зростають насадження вільхи чорної і верби. На заплавах у місцях доброї проточності ґрунтових вод, яка сприяє їх насиченості киснем, а також підвищеній дренованості в прирусловій зоні за рахунок переходу висот 2-3 м із меженним рівнем води в руслі річки зростають інші деревні породи. Оглеєння є пріоритичним напрямом у диференціації ґрунтоутворення на загальну алювіальному фоні заплав. Інтенсивність його та глибина залягання у профілі ґрунтів визначається глибиною знаходження ґрунтових вод. Останні впливають і на характер рослинного покриву. Ґрунти розділяються на алювіальні лучні (оглеєнніям охоплено материнську породу і нижній перехідний горизонт), алювіально лучно-болотні (оглеєння починається з верхнього перехідного горизонту) і алювіальні болотні (оглеєний увесь профіль).

За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до свіжих. На долю лісових ділянок з надмірним зволоженням приходиться 5,1 % площі, вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Болота займають площу 663,4 га.

Рівень ґрунтових вод 2-4 м.

Район розташування лісгоспу відноситься до числа промислово-аграрних районів області з розвинутою текстильною, хімічною промисловістю та сільських господарством.

Переробкою деревини займаються приватні підприємці, лісгосп переробкою деревини практично не займається.
В зоні діяльності лісгоспу здійснюють виробничу діяльність два агролісгоспи, одне агролісництво та військовий лісгосп.

Лісистість адміністративних районів, на території яких розташований лісгосп складає 26,1 %. Ліси на території лісгоспу розташування лісгоспу розміщені нерівномірно.

Район розташування лісгоспу характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності лісгоспу є автодороги Київ-Одеса; Чернігів-Новгород-Сіверський; Чернігів-Славутич; Чернігів-Любеч.

Протяжність лісогосподарських доріг на території лісгоспу складає 41 км, із них з твердим покриттям 34,3 км.

Загальна протяжність шляхів транспорту за нормативами на 1000 га площі складає 51,3 км, а ступінь забезпеченості відповідно до нормативів 80%.

По території лісгоспу проходить також Південно-західна залізна дорога.

Більшість лісових доріг має невисокий технічний стан, на них відсутні паспорти, час експлуатації раніше збудованих чи поліпшених доріг перевищує 30 років. Такі дороги потребують капітального ремонту.